Поширеність пелюшкового дерматиту

До пелюшкового дерматиту належить будь-який клінічний прояв у вигляді шкірного запалення, що виникає на вкритій пелюшкою ділянці. Більшість запалень шкіри — це подразнення, викликані вологою, теплом або різними ферментами з сечею та калом, які є основними подразниками шкіри. Існує висока поширеність пелюшкового дерматиту серед дітей, які потребують використання пелюшок. Було встановлено, що загальна поширеність пелюшкового дерматиту становить 7–43,8%. У дітей віком до 24 міс відмічають найбільшу поширеність цієї патології, пік захворюваності припадає на вік від 9 до 12 міс. Існує багато факторів ризику, які, як було встановлено, підвищують вірогідність виникнення пелюшкового дерматиту. Ці фактори включають інфекцію шлунково-кишкового тракту, тип використовуваного підгузка та частоту зміни пелюшок.

Визначення факторів ризику виникнення пелюшкового дерматиту

Тайські вчені вирішили вивчити питання поширеності і факторів ризику розвитку пелюшкового дерматиту у дітей віком 1–24 міс. Результати дослідження опубліковані в журналі «BMC Dermatology» в липні 2019 р.

Це було лонгітюдне дослідження, у якому брали участь 1153 дитини. Дослідники проводили дослідження з листопада 2015 по січень 2017 р. на кафедрі педіатрії медичного факультету університету Кхона Каена (Khon Kaen University) в Таїланді. Вчені використовували одно- та багатофакторний логістичний регресійний аналіз для визначення зв’язку між розвитком пелюшкового дерматиту та можливими факторами ризику його виникнення.

Встановлювали діагноз пелюшкового дерматиту в цьому дослідженні на підставі повідомлення батьків про будь-які шкірні висипання в ділянці використання підгузків протягом останніх 6 тиж. Можливі фактори ризику розвитку пелюшкового дерматиту: інфекції шлунково-кишкового тракту, тип підгузка та частота зміни пелюшок. Автори вперше оцінили зв’язок між кожним фактором ризику та розвитком пелюшкового дерматиту.

Фактори ризику виникнення пелюшкового дерматиту

Усього в дослідження було залучено 1153 дитини: 585 (50,7%) хлопчиків та 568 (49,3%) дівчаток. Їх вік коливався від 1 до 24 міс (медіана = 6 міс) із середнім віком 8,7 міс. Поширеність пелюшкового дерматиту становила 36,1% (416/1153). Найбільша поширеність виявлена серед дітей віком від 1 до 6 міс (47,9%). У цій віковій групі також зафіксована значно більша поширеність пелюшкового дерматиту, ніж в інших трьох вікових групах (7–12; 13–18 та 19–24 міс). Не було суттєвих відмінностей між поширеністю за статевою приналежністю (хлопчики 37,4% (219/585) проти дівчаток 34,5% (249/721)).

Фактори ризику, які мали статистично значущий зв’язок з розвитком пелюшкового дерматиту: 1) наявність алергічних захворювань; 2) зміна підгузків менше ніж 3 рази за ніч; 3) попередні епізоди «пелюшкового» висипання; 4) використання тканинних пелюшок; 5) місцеве нанесення дитячого талькового порошку в ділянці використання пелюшок за наявності пелюшкового дерматиту.

Основні алергічні захворювання (атопічний дерматит, алергічний риніт, бронхіальна астма та харчова алергія на білок коров’ячого молока) були зафіксовані як такі, що мають значну асоціацію з виникненням пелюшкового дерматиту. Щодо інших факторів, таких як вік та освіта батьків, маса тіла та харчування дитини протягом останніх 6 тиж, не виявлено зв’язку з підвищеною поширеністю пелюшкового дерматиту.
Тальковий порошок підвищує ризик розвитку пелюшкового дерматиту

Зміна підгузків менше 3 разів за ніч та використання дитячого талькового порошку підвищували ризик розвитку пелюшкового дерматиту серед досліджуваної популяції. Тому майбутні стратегії профілактики пелюшкового дерматиту в цій віковій групі повинні ґрунтуватися на частій зміні пелюшок (особливо вночі) та нанесенні пелюшкового крему, що містить декспантенол, замість дитячого талькового порошку в зоні контакту шкіри дитини з пелюшками.